Сумні, дуже сумні вертались Ігореві дружинники в Київ без князя.
Сумні стали перед княгинею Ольгою:
— Княгине, ти вже вдовиця! — сказав аж по хвилині Стемид.
— Що, як?! — скрикнула княгиня й під наглим ударом страшної вістки впала зомліла на руки придворних жінок.
Сумні стояли дружинники, не знаючи, що їм діяти. А жінки заходилися біля княгині, привести її до памяті старалися. Княтиня розплющила очі й звернула їх на безрадних дружинників.
— Оповідайте все! — сказала по хвилині.
— Та може тепер недобре, може трохи пізніше? — процідив Стемид.
— Ні, ні, тепер, зараз! Мені вже легше, я все видержу, — сказала княгиня, на ослоні сідаючи.
І Стемид оповів усе, як було, як князь остався сам ще раз стягати полюддя для себе з деревлян, як деревляни повстали проти князя Ігоря, як зловили його, як жорстоко покарали. Княгиня слухала, здавалося, спокійно, та з затисненими губами. Коли Стемид скінчив оповідати, кормилець60
- АвторАнтін Лотоцький
- ВидавництвоLibrarius
- Оригінальна назваЗакон кривавої помсти
- Тип книгиЕлектронна книга