Всунулася в двері, як тінь, зиркнула направо і наліво та й просто за коновки вхопила.
— Лишіть! — зверещала від шинквасу жидівка. — Хто вас кликав, хто вас потрібує?
— Та я, мамунцю, лиш води вам хотіла принести, просто з кирниці. Більше нічого.
— Я вашої води не хочу, ідіть собі геть, най вас на очі не виджу. Ще мені якої біди з тих лахів натрісеш, піячко їй плюгава. Мислиш, що я тобі за воду дам горівки, а золи не хочеш? Марш!
— Мо-овчи! — озвався нараз голос грубий, як з бочки, і перебив крики.
— А дивіть-но ви, люди, як тепер тії нехрести бідним народом християнським "конірують!"
Жидівка глипнула на єго ріст високий, на ті плечі медвежі, і лиш зубами заскреготала... А тепер він почав кричати.
— Як я тут прийду, то має мені бути тихо, як в "косцьолі", бо я задурно не сиджу, лиш за гроші. Правда, Іване?
— Таже правда, — потакнув його товариш, також жовнір. — Такі крики, то єсть, як той казав, зневага для нашої войскової вособи. Субординація!
— Агов, жидівко! Дай-но там для тої бідної жінки келішок горівки на наш рахунок. А йно великий, чулась!
Вдарив кулаком, аж шклянки забриніли, і єще більше перебакирив шапку, і єще дальше висунув свій уланський чобіт.
— Бодай же ви, пане вояк, та капітаном були, — благословила його стара баба. — Та я ту, в отій корчмі, свої сили лишила, а подивіться, чого доробилась! О! — Піднесла руку і показала локіть. — О-о!
— А бодай же тобі, стара чарівнице, язик спух, щоби ти того слова не скінчила! — почала проклинати жидівка, аде пан капрал крикнув, і вона втихла.
- АвторБогдан Лепкий
- ВидавництвоLibrarius
- Оригінальна назваВ корчмі
- Тип книгиЕлектронна книга