Одного разу найбільший із богів Шіва зі своєю дружиною Парваті пішов провідати свого сина, великого бога Ганеха зі слоновою головою. Вони увійшли до нього в храм. Це бачив один лихвар. Він був хитрий, жадібний і з усього хотів мати зиск. Непомітно, як злодій, зайшов і собі до храму та сховався за колонами, надіючись підслухати розмову богів.
І ось чує, Парваті говорить до свого чоловіка Шіви, найбільшого з богів:
— Бачили ми у садку біля храму бідного старця. Він худий, напівголий, і в його мисочці всього жменька рису та кілька дрібних монет. Це вся його милостиня за день, а тим часом він уже сорок літ молиться перед храмом, прославляє наше ім'я, посилає гарячі прохання до престола великих богів. Коли ми, боги, будемо так байдуже ставитися до наших прихильників і справжніх слуг, то що подумають про нас віруючі? Вони почнуть на нас ремствувати і зневіряться в богах.