Goodreads
0Різдвяними святками зійшлися парубки й дівчата на досвітки до Крамарихи-вдови. Співали прядучи дівчата, парубки лузали насіння, жартували з дівчатами та кепкували з гунявого, придуркуватого Федя.
Федь украв був у матері шмат сала, щоб почастувати компанію на досвітках, та й загубив його, йдучи до Крамарихи. Власне, не загубив, а витяг йому те сало з кишені Онисько та й віддав, начебто від себе, хазяйці. А Федя допитували, де і як він міг загубити сало. Регіт стояв у хаті за кожним словом Федя.
— Вразя зь його мати знає, де загубив,— журився Федь, чухаючи голову.— Мабуть,-повз цвинтаря йдучи...
— Ти б вернувся, пошукав,— озвався Онисько.
— Де його по ноці сукати?
— Та сала не сукають,— озвався хтось.— З'їмо. А тобі шматок шкурки дамо, сукай, коли вмієш.
Реготали всі, сміявся й Федь, поглядаючи скоса на всіх.
— Іди-бо, справді, Федю, пошукай,— озвалась одна з дівчат.— Тяжко хочеться сала...
-— Іди сама, коли мерців не боїсся.
— А ти боїшся? —— А то з ні?
— Овва!
— З'їдять мерці Федькове сало,— сказала друга дівка. — — Не з'їдять,— озвався Онисько,— у них тепер піст.
— Чого ж ти, Федю, боїшся мерців? — допитували його.
— Боюсь, та й годі.
- АвторМодест Левицький
- ВидавництвоLibrarius
- Оригінальна назваКуди соколи літають, туди ворон не пускають
- Тип книгиЕлектронна книга