Анатолій Давидов

Полудневе сонце визолотило дно неглибокої затоки лісової річки, куди веселенько збігала прозора, мов ранкове повітря, вода стрімкого джерела. Лісовий люд, який живився лише трунком дерев і кущів, не обходився й без цілющої вологи, а як її не було, пив росу. Нею і вмивалися, од чого Грушівниці, Дубовички, Ліщинки та їхні численні співбрати завше були чистенькі і бадьорі, а серця їхні — ніжні й добрі. Ось і зараз, тільки-но побачили казкові хлопчики й дівчатка джерельце,— хутко до нього. Спочатку напилися холодної водиці, а тоді нумо гратись-веселитись (хоч і казкові, а все одно діти!).



За що Крука з казки вигнали