Літа пливуть. За роком рік минає,
А ми усе ждемо чогось...
Хоч серце кров՚ю запеклось
І ржа надію доїдає...
А ми ждемо усе чогось.
Не вірим і ждемо! І нам здається,
Що ось колись, ясного дня
Прудкіш козацького коня
По селах чутка пронесеться...
Ось-ось, колись, ясного дня.
Мара... мара! Сніги. Морози люті..
Усі заметені стежки...
Чуток не чуть... нема муки...
Різдво... і діти необуті...
До нас заметені стежки.
