А Весна... Весна й не чула.
Що їй Вітер шелестів,
В небі поглядом тонула,
Де Орел її летів.
І молилась, і сплітала
Із благань вінок йому,
Цілий світ вона кохала
І молилася йому.
І у Вітра стислись груди,
Очі вгледіли когось,
І страшне чуття облуди
В серце кігтями вп’ялось.
