Судячи з усього, минула Україна свою велику роль уже відіграла. Передовсім вона вже була великою імперією, яка створила певну єдність чи, радше, – об’єднану мішанку радісних наївних племен, що жили на найсприятливішій, а тому і найнебезпечнішій території. Увібравши в себе підставові риси цих племен, вона зацементувала їх у неповторну модель. І власне тоді досягла своєї найбільшої величі. Вона полягала в тому, що це місце не мало бути порожнім. Все решта – несуттєве. І те, що модель української імперії трималася на самознищенні, – також. Але вона заповнила отвір між лісом і степом. Породила дивну культуру, яка не відповідає ні лісові, ні степові. Натомість і ліс, і степ відповідають їй. Тобто, все вже відбулося. Місія виконана.
